непалка

(no subject)



такая солнечная москва - 本当ですか - город чужой мечты,
где все на своих местах: белокаменные просторы, мосты,
страх высоты; жулики, воры, на каждом шагу посты,
менты крутят у виска; золотые кресты, платиновые пропуска;
праздничные банты, понты, ласковые коты -
безразличия маска, бесконечная сказка и ты,
так близка и недостижима, что в подворотнях звенит тоска
непалка

(no subject)

само по себе человеческое общение - бесконечные нагромождения вопросов и ответов, вежливых отказов, риторических возгласов, лаконичных междометий - что с тебя спросят, чего попросят, близится золотая осень и бабье лето, дребезжащий трамвай тебе карета, забитая папироса твой бокал, чемодан-вокзал - и-может-быть-африка?

все еще не африка, нет. здесь наблюдаешь, как растет рис, видишь, что вырос бамбук, а замечаешь что-то совсем другое. из-за фрилансов этих, которым конца и края, я начала изъясняться какими-то афоризмами. возможно, тайские шишки виноваты, все это мое бессознательное сорвалось с цепи и торжествуя свободе носится по райской лужайке, среди пальмовых листьев и других, непонятных растений. нужно до отъезда углубиться в ботанику и понять наконец, что здесь что. что растет у крыльца, под сенью чего воскурили во славу шивы и будды, на чем валялись, добравшись до каньона, и что ужалило меня так больно на берегу реки.

я хотела завести новых друзей и случайно завела собаку. теперь она преданно ждет у крыльца и лижет мне ноги, когда я приношу еду. какая же рабская эта собачья любовь! будь она кошкой - вертела бы хвостом и носом, ела и уходила делам до следующего раза. кошке все равно, уедешь ты или останешься. никогда не понимала собак.

каждый раз, когда я так далеко от всего, с чем меня казалось бы столько всего связывает, я вспоминаю цитату из фильма джармуша - как здорово, когда тебе семнадцать, а ты так далеко от йокогамы! - все же, я бы предпочла быть ближе к йокогаме и чтобы мне было хотя бы двадцать семь.

на самом деле, я уже забыла что такое лайвджорнал. раньше я использовала его для чего-то другого, но теперь тут будет эморепортаж о моем бесконечном путешествии. как говорила урсула ле гуин, путешествие обретает смысл только, когда ты возращаешься. и пока у меня есть время, я хочу вернуться неизвестно куда. эй, а я же хотела вернуться к тебе, только к тебе
непалка

(no subject)

восстановлю-ка из черновика ленту новостей: встретил паука, поздоровался с ящерицей, спас червяка от палящего солнца и голодных муравьев. хорошо на велосипеде среди заливных полей! круглые слова в центре золотого треугольника, по спирали лениво бежит строка, вьется коралловое макраме в тени банановых пальм.

я, похоже, совсем уже не боюсь насекомых. только тараканы гигантсткие все еще слегка тревожат меня, плюс - появилось стойкое параноидальное опасение, что крошечные плодовые мушки отложат в меня свои яйца, и я буду вынашивать их потомство в собственном эпителии. но нет, этого не случится со мной, пожалуйста, нет! с каждым днем все дольше дожди: шорты сохнут второй день, зато крестьянам больше не надо заливать поля водой.

еду во владивосток: никогда там не была, а у меня уже есть там друзья!

а самое главное: полнолуние - это только пол-Луны, и так со всем остальным.
непалка

hisashiburi desu

сотни забытых слов и тысячи ненаписанных знаков - кажется, не появится уже ничего связного изо всех этих сбивчивых переживаний. сезон наблюдений за птицами в гималаях, сезон наблюдений за бабочками в дождливом сиаме. смотри, вот я - болею лихорадкой денге на берегу пайской реки, которая становится глубже с каждым днем. вот я - еду к водопаду на горном велосипеде, на голову мне падает спелое манго, отчего я едва не теряю сознание. вот я - чешу за ухом симпатичного рыжего котенка по имени сон пен, что переводится как оранжевый, а он мурчит и выпускает в меня когти до крови.

но нет же, это все не я. это тот, кто сидит у окна, дышит на стекло и водит по нему пальцем, пытаясь возродить увиденный когда-то причудливый узор.



комментарии запрещены, и мы - на вы уже навсегда
где бы ни стояла твоя ладья, куда бы ни плыли мои челны
слышишь, плещет вода
о да
увы
непалка

online poetry vol.3

*
в окаменелых городах слабыми токами по проводам
говорят наперебой: бог - с тобой, черт - со мной.
да, это не вода, это сок, сделай большой глоток
даже до запада иногда надо идти на восток.

*
строго не суди, не смотри косо -
у тебя вся жизнь впереди,
а у меня всего пара вопросов.

*
ни слова не произнося, изучаю
как кружатся чаинки в чашке чая,
как вьются танцы солнечного луча по стене сарая,
как исчезают соленые капли с плеча, испаряясь, -
как невозможно сказать, что скучаю,
и еще невозможней молчать.

*
покоритель пляжей, отважный и загорелый,
хожу по крабам смешно и смело,
со знанием дела выбираю спелые манго,
танцую танго под звездами с их морскими сестрами -
никогда не поздно быть глупым,
совсем не страшно быть нежным.

*
немного переждать и начать опять, снова и снова -
с одиннадцати до полвторого, с пяти до шести -
погладить бы кого против шерсти, когти бы запустить
во что-то потверже, чем эти пески.

*
описать себя в трех словах?
- стыд лень страх -
ах


непалка

(no subject)

зашла в жж и сразу увидела, что было сто двенадцать недель назад

привет
непалка

(no subject)



привет!


конечно, это какое-то наваждение, но у меня в субботу произойдет небольшой картинничек, а именно - поучительно-поэтичный вечер-выставка комиксов "плохой фотограф". надеюсь, всем пришедшим это мероприятие даст понять как далеко может зайти в своих раздумьях человек, который не умеет ни рисовать, ни фотографировать. спешите видеть! тем более, что вероятней всего эта первая в моей жизни выставка окажется еще и последней. =)

спасибо лизе - за непрекращающееся давление, неуемную инициативу и незаурядные организаторские способности, мише - за понимание, дизайнерские таланты и нечеловеческую доброту. и еще большое спасибо девочке, из-за которой так часто хочется рисовать.

а если вкратце - жду вас!

13 марта
19-00
ул. грушевского 4б, арка слева от "фиделя", вход под вывеской "кобальт"
(карту прохода добавлю завтра)
непалка

(no subject)

Шевченківський суд покарає захисників Софії Київської?


23 грудня о 16-00 у Шевченківському районному суді столиці відбудеться чергове засідання у справі за позовом ТОВ «Інвестиційно-будівельна група» проти чотирьох мешканців будинків по вулиці Гончара. Ймовірно, що на цьому слуханні буде поставлено крапку у черговому протистоянні між будівельною компанією ТОВ «Інвестиційно-будівельна група» та купкою мешканців столиці, не байдужих до культурної спадщини власного міста.

Нагадаємо, мешканці вулиці Гончара вже другий рік поспіль невтомно протестують проти зведення у їхньому дворі «елітної» багатоповерхівки, яка загрожує знищенням не лише прилеглих до неї старовинних будинків, а й перлини української культурної спадщини – національного заповідника «Софія Київська». До 1 лютого Україна має надати ЮНЕСКО детальний звіт щодо виправлення ситуації у буферних зонах Софії та Лаври, інакше, вже в липні 2010 р., обидві пам’ятки можуть бути викреслені з переліку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

До числа відповідачів увійшли мешканці сусідніх із забудовою будинків: засновниця літературознавчого сайту «ПРОstory» Євгенія Бєлорусець, активістка Ірина Нікіфорова, Віктор Зуй та Ігор Супрун.
Collapse )
непалка

Постер-кампанія ХУДРАДИ проти гомофобії та інших форм страху

Вуличний проект з протидії соціальним захворюванням

Постер-кампанія проти гомофобії та інших форм страху


Кураторське та самоосвітнє об'єднання ХУДРАДА розпочинає постер-кампанію Вуличний проект з протидії соціальним захворюванням. У рамках проекту постери, спрямовані проти гомофобії та інших форм ксенофобії, надані художниками з Києва, Харкова, Берліна, Москви, Санкт-Петербурга, а також Загребським Квір-фестивалем будуть виклеюватися у публічних місцях Києва.

Останнім часом ми спостерігаємо владні спроби ввести в Україні цензуру, зокрема діяльність одіозної НЕК з питань моралі, репресії проти активістів, до яких належить резонансна справа Олександра Володарського, придушення вільного публічного висловлення під прикриттям боротьби з порнографією, спроби введення цензури у мережі Інтернет. Водночас - бурхливий розвиток ультраправих рухів, чия активність та впевненість у собі не залишає сумнівів. Очевидним стало те, що ксенофоби приділяють особливу увагу діяльності в галузі культури. Результатами цієї діяльності стали зриви презентацій квір-антології «120 сторінок Содому» та спалення Арт-центру Павла Гудімова «Я галерея».

Офіційне публічне життя пропагує принципи консервативної моралі, але у нашому суспільстві відсутні принципи загального осуду будь-яких публічних проявів расизму чи гомофобії. На тлі владної патріотичної риторики, якою компенсується брак риторики толерантності, розгортають активну діяльність ультранаціоналістичні організації. Політика замовчування та контролю, яку проводить держава, тільки сприяє посиленню страху, як у спільноті гомосексуалів, так і серед представників інших спільнот.

Гомофобські та ксенофобські настрої у суспільстві підживлюються, політичні дискусії виходять за межі вульгарності, а сучасні медіа висвітлюють ці проблеми переважно в іронічному контексті. Реагувати в інформаційно-просвітницькому полі на прояви гомофобії та расизму мають адекватні і свідомі культурні та громадські інституції, окремі ініціативні люди та спільноти.

Роботи художників у цьому контексті виступають як прямі активістські висловлення на суспільно значущу тему. Вуличний проект з протидії соціальним захворюванням спрямований проти брутальної гомофобії ультраправих, але також - проти мовчазної згоди більшості в межах українського «правого консенсусу». Ми проти усіх форм ксенофобії: і печерної агресії знавіснілих маргіналів, і тактики замовчування, яку обрала добропорядна більшість.

В межах Вуличного проекту з протидії соціальним захворюванням найбільше уваги буде приділено темі гомофобії, що залишається в одному ганебному ряді з расизмом та іншими формами патологічної ненависті до Іншого, які намагаються видати себе за суспільну норму.



Постер-кампанія Вуличний проект з протидії соціальним захворюванням складається з постер-галерей та окремих постерів, що стихійно з'являтимуться на вулицях Києва. Проект здійснюється на кошти організаторів за підтримки фундації Центр Сучасного Мистецтва.

Учасники проекту:

Анатолій Белов (Київ)

Дмітрій Вілєнскій (Санкт-Петербург)

Ярослава Хоменко (Київ)

Ніколай Олейніков (Москва)

Ксенія Гнилицька (Київ)

Микола Рідний (Харків)

Микола Власов (Київ)

Максим Нерода (Берлін)

Нікіта Кадан (Київ)

QueerZagreb festival (Загреб)




Художня рада – міждисциплінарне кураторське та самоосвітнє об’єднання, засноване у 2008 році. До складу Худради входять художники, архітектори, політичні активісти, публіцисти, співробітники художніх інституцій та перекладачі.



Collapse )